Мамуля, на брошенную в сердцах фразу, мною или кем-то из детей: «Вот, черт побери!» неизменно отвечала:
- Не поминай его, а то рожки покажет.
Студенчество. Кто из советских студентов, да и нынешних тоже, не знает присказку-поговорку перед экзаменами: «Ни пуха, ни пера!» и неизменный ответ, рвущийся весело, со смешком и особо дружно:
- К черту!
Да и сейчас, в зрелом возрасте, споткнешься, уронишь что-то, в досаде так и лезет изнутри: «Вот черт...»
Так и держим его мысленно рядом с собою, постоянно зовя-призывая.
А нужен ли он нам? Мне как-то нет. И без его козней проблем хватает.
Многажды удерживала себя, провожая ребенка в дорогу от этого, навязчивого, как оскомина на зубах: «Ни пуха, ни пера», задумавшись однажды, куда я провоцирую своего ребенка послать меня, любимую мамочку.
Думать надо и следить за чистотой речи.
Не сразу, но научилась другому: «С Богом», «Пусть Господь тебя хранит». И спокойней на душе. Светлые силы призываю на помощь ребенку. Что может быть внушительней?
Вызывает добрую улыбку ответ старой и уже немощной женщины, постоянно роняющей дома посуду, бьющей тарелки и с неизменной радостью повторяющей раз от раза: «Во славу Божью!»
Светлана Поталова,
Россия
Буду очень признательна за конструктивную критику. На оскорбления не отвечаю. Не переживайте, обидеть меня очень трудно. В пустую словесную перепалку не вступаю.
Злословие, сарказм, колкости в адрес друг друга буду удалять.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Искренне. Мне понравилось! Комментарий автора: я рада. Спасибо.
Михаил
2009-04-06 11:26:13
Есть христоматическая христианская рекомендация:если у Вас что то упало иль что у Вас не ладится, произнесите тем же тоном "Кедры ливанские!"
Юлагодарить не надо.Привыкайте! Комментарий автора: нет уж.. лучше Вы к нам.
Инна
2009-06-06 18:30:29
А мне не очень, вы можете писать легче, непринужденне и не так скучно. Как будто старая бабушка мораль читает. Комментарий автора: спасибо Инна.. но я и есть взрослая тётенька, а мораль - она хоть из уст бабушки, умудренной жизненным опытом, хоть из уст умной девушки - одинаково ведь звучит и не теряет свой актуальности и ценности, не так ли?
Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
